Історія

Наша історія

Село Чишки відноситься до своєрідних сіл в нашому регіоні. В давнину
воно було повністю колонізоване поляками. Про освіту в селі до ХІХ ст. можна
судити хіба що за аналогією з організацією навчального процесу в краї у ті часи.
Найдоступнішим способом отримання знань було навчання в дяка, котрий
навчав читати по церковних книгах, писати, рахувати, основ катехизму. Такі
школи називалися дяківнами . Ними опікувалися церкви, поруч з котрими їх і
зводили.
До найдавніших відомостей, що стосуються даної теми є запис, щодо
переліку майна костелу за 1805 рік. В ньому сказано, що поруч з костелом була
розташована мурована школа, покрита гонтом, котра складалася з двох кімнат,
які опалювалися кахельною піччю. В наступному описі, датованому 1820 роком,
теж згадано школу. Тоді в Чишках було муроване шкільне приміщення з трьох
кімнат: двох для вчителя і однієї кімнати для навчання учнів. У цій школі
навчалося 36 дітей.
У 1890 році розпочато будівництво нової школи. Громада спромоглася
зібрати кошти на новобудову . Вона була двоповерховою, складалася з п’яти
класних кімнат, канцелярії і квартири для директора. Кошторис був складений
на 5391 злотих 89 корон. Гроші для будівництва давали жителі села і монахи –
францисканці, котрі мали тут маєток, плебанію. Будовою керував священик
Вінцентій Філяр. Цей будинок служить шкільним приміщенням і донині.[3] 11
лютого 1889 року Крайова шкільна рада видала ухвалу про надання Чишківській
школі статусу двокласної.
До 1880 року в школі навчав дітей грамоти дяк – органіст. 9 лютого 1880
року помер Францішек Бєньковські– останній учитель - дяк. Після його смерті
Чишки отримали першого професійного вчителя на прізвище Чайковські. Через
10 років кількість дітей у селі зросла настільки, що уряд надсилає сюди ще
одного вчителя.
У 1812-1813 рр. було відкрито окрему школу на Вульках (Бережанах), яка
розташовувалася у орендованій хаті. Пізніше збудували спеціальне шкільне
приміщення. В новій школі спочатку працювала одна, а з 1 вересня 1920 року –
дві вчительки. В цих двох школах навчання велося польською мовою, а в
довколишніх селах (Дмитровичах, Чижикові, Підберізцях, Глуховичах ) були і
українські школи. Більш докладно про ті часи , а також про долі корінних жителів
села Чишки, які були переселені до Польської республіки можна довідатися з
роботи Марека Бартосєвіча, сина мешканця села, колишнього вчителя місцевої
школи.
В 1945 році уряд СРСР, за домовленістю з урядом сусідньої держави,
розпочав проводити переселення українців з території Польщі на Україну, а
поляків – в Польщу. До Чишок було переселено людей з 48 сіл із етнічних українських земель,
котрі залишалися в складі Польщі. На порядку денному постало питання про
навчання дітей. Від 1 жовтня 1945 року в селі починає працювати школа з
українською мовою навчання. Старий шкільний будинок був ще в цілком
придатному стані і через те нічого іншого не шукали.
Першим вчителем, скерованим для роботи в Чишки 20 серпня 1945 року
став Іжицький Йосиф Теодорович, викладач німецької мови і природи, який
почав працювати тут ще і на посаді завуча. Вчителькою початкових класів була
і Галазика Ганна Григорівна, яка розпочала свою педагогічну діяльність ще в
Перемишлі і була переселена в Чишки разом зі своїми колишніми учнями та
односельчанами.
Першим директором Чишківської школи було призначено Володимира
Володимировича Качмарського. 25 вересня 1945 року він став директором
школи і вчителем математики. Але виконував він ці обов’язки недовго.
Радянським спецслужбам стало відомо про те, що під час війни Володимир
Качмарський був офіцером дивізії СС Галичина. В 1947 році органами КДБ був
заарештований і ув’язнений на 10 років позбавлення волі за звинуваченням у
співробітництві з німцями. Після закінчення строку покарання проживав у м.
Винниках, де помер і був похований.
Умови роботи школи в ці роки були важкими – бракувало підручників,
зошитів, шкільної наочності. В одному класі навчалися діти різного віку, тому
що через війну, переселення вони не могли своєчасно піти до школи.
Згодом, у 1949 році, з приміщення колишньої плебанії для потреб школи
було пристосовано ще один навчальний корпус. Відразу після війни тут
розташовувалася військова частина, а її конюшні знаходилися в сусідній будівлі,
котра раніше також належала до плебанії. В корпусі №2 було облаштовано кілька
навчальних кабінетів (фізичний, хімічний, історичний), бібліотеку, майстерню.
В підвальному приміщенні розташувалася шкільна їдальня. В той же час
виявилося, що з підвалу до церкви вів підземний хід. Він був у занедбаному стані.
Через небезпеку обвалу, що могла загрожувати надто цікавим школярам, його
було замуровано. До школи в Чишки ходили учні з Підберізців, Винничок,
Глухович, Дмитрович, Сихова. Так, у двох корпусах, школа працювала до 2000
року.
В 1959 році було побудовано нову школу на хуторі Бережани. Протягом
тривалого часу її завідуючим був Саноцький Володимир Павлович, який
проживав там же і починав свою вчительську роботу з Чишківської школи. Потім
тут працювали Саноцька М. М., Гринкевич І., Процик О. П., Онім О.М.
Також біля головного корпусу були пришкільна навчальна ділянка,
невеличка тепличка, сад. Вчителі трудового навчання вчили учнів садити, прищеплювати і доглядати різноманітні види рослин, дерев, кущів. Працювали
учні і на полях радгоспу, як заведено було в ті часи.
У 1954 році семирічна школа була перетворена в середню. Перший випуск
10 класу був у 1956-1957 навчальному році. Тоді випускників було – 19. Деякий
час за те щоб навчатися в старших класах платили, потім навчання стало
безкоштовним. В 1962-1963 навчальному році випуску не було через те, що
запроваджено 11-річне навчання. Зате у 1965 – 1966 навчальному році закінчили
школу випускники 10-го і 11-го класів. Із 1967 по 1991 рік випускниками були
десятикласники.
В 1961 році поблизу школи збудували два фінських будиночки для
інтернату, в котрому жили діти з довколишніх сіл. В основному це були учні
старших класів, бо початкових шкіл по селах було більше. Згодом, коли відпала
потреба в гуртожитку, ці будиночки передали під квартири для вчителів.
За всю історію школи в ній працювала велика кількість вчителів. Багато з
них не затримувалися тут надовго. Але були і такі, котрі багато років, а то і все
трудове життя пов’язали з Чишківською середньою школою. Декілька поколінь
жителів села завдячують їм міцними знаннями, добрим вихованням.
В 1965 році прийшов працювати в Чишки Олексій Андрійович Скоропада.
Це була людина особливої долі. Уродженець с.Устенське Рівненської обл.
закінчує Львівський університет, залишається тут працювати, захищає
кандидатську ступінь, отримує звання доцента, рахується одним з найкращих
викладачів кафедри української мови та літератури. Але коли після закінчення
хрущовської „відлиги” почалося переслідування „шестидесятників”, Олексія
Андрійовича позбавляють наукового ступеня, звільняють з роботи. Для нього,
прекрасного спеціаліста, не знаходиться місця не тільки в жодному з львівських
ВУЗів, а й навіть у школах. Так, завдяки допомозі знайомих у Пустомитівському
райвно, він потрапив у наше село. Про своє минуле намагався не розповідати,
остерігаючись наслідків. Лише іноді окремим людям, яким довіряв, відважувався
дещо сказати. Наприклад про те, як підчас війни ходив з друзями у ліс
колядувати воякам УПА. Він працював в нашій школі аж до виходу на
відпочинок. І навіть з цим вийшла окрема історія: вчитель цілих 9 років не
відважувався звертатися по оформлення пенсії. Боявся, що це може знову
привернути до нього увагу „органів”.
Варто сказати і про своєрідні вчительські династії, котрі почали складатися
в школі. Серед тих вчителів, які відкривали першу українську школу в Чишках у
1945 році була Костів – Довган Марія Михайлівна. Вона була тут викладачем
історії, керівником ІV класу. Через деякий час вона переводиться на роботу у
Винниківську школу, тому що там, у Винниках, проживала. Але вже у 1962 році
разом з чоловіком – Довганом Василем Якимовичем, вчителем праці, вона
повертається до Чишківської школи. Працювала тут вчителем географії, довгі
роки - завучем школи і завжди залишалася її патріотом. Марія Михайлівна працювала тут до виходу на пенсію. Вчительську династію продовжили її діти:
син Нестор - вчитель історії та дочка Йосифів Олександра Василівна – вчитель
фізики Львівської ЗОШ №29.
Чишківську школу у свій час закінчила Сяра Юлія Миколаївна. Ставши
вчителем математики, вона працювала з 1961 по 1988 рік в Зіболківській СШ
Жовківського району (тоді - Підліснянська СШ Нестерівського р - ну). Вже
понад тридцять років у Чишківській школі працює її дочка – Радух Галина
Іванівна - спочатку вихователем групи продовженого дня, потім - теж вчителем
математики, заступником директора з виховної роботи.
В 1972 році на роботу в Чишки було переведено подружжя Боднарчуків -
Євген Миколайович, вчитель математики і фізики та його дружина Павлина
Михайлівна - вчитель української мови та літератури. Справу батьків продовжує
їх дочка Легка Галина Євгенівна – вчитель інформатики Львівської ЗОШ № 47.
Сорок три роки віддала рідній школі і вчителька математики Лісна Ірина
Іванівна. Прийшовши сюди на роботу після закінчення вузу, самовіддано,
наполегливо навчала вона багато поколінь школярів не тільки основ алгебри та
геометрії, а й народним звичаям, традиціям, пошані і повазі до людей праці.
Володіючи унікальною пам’яттю, служила справжньою «живою
енциклопедією» історії школи, села та його жителів.
З 1959 по 1982 рік (23 роки) в нашій школі вчителем історії працював Гачко
Юліан Константинович. Людина непростої долі. Разом з батьками у 1946 році
був переселений з села Дусівці Перемишльського повіту. Тоді йому виповнилося
16 років. Наслідуючи старших, хотів допомагати в налагодженні втрачених під
час переселення контактах між вояками УПА. Для цього поїхав до родичів на
Тернопільщину. Повертаючись назад поїздом, помітив стеження за собою. Для
того, щоб врятуватися вирішив вистрибувати на ходу. При цьому потрапив під
колеса, дивом вижив і залишився інвалідом І групи, Потім закінчив вечірню
школу у м.Винниках, історичний факультет ЛДУ ім..І .Я. Франка та багато років
пропрацював у Чишківській СШ. На цій посаді його замінила дочка – Проць
Ольга Юліянівна, котра вже більше тридцяти років продовжує прищеплювати
підростаючому поколінню любов і повагу до свого народу, його минулого.
З 1955 року і аж до виходу на пенсію в нашій школі працювала Хариш
Романна Михайлівна, навчаючи дітей хімії та біології. А з 1956 до 1975 року
фізкультуру тут викладав її чоловік – Хариш Яків Миколайович. Вчителем
молодших класів у цій школі була протягом кількох років їх донька Зварич
Оксана Яківна. Близько тридцяти років директором школи працює Щурко
Степан Васильович, вчителем математики – його дружина Щурко Любов
Богданівна. Певний час працювала у школі і їх дочка - вчитель української мови
та літератури Мелих Богдана Степанівна.
Серед вчителів школи були і є її випускники: Лісна Ірина Іванівна -
математик, Сосновська Іванна Йосипівна - вчитель іноземної мови, Івахів Любов Євгенівна – вчитель іноземної мови, Панкевич Марія Романівна - вчитель
початкових класів, Галун Ростислав Богданович - вчитель фізичної культури,
Галун Роман Богданович - вчитель фізичної культури, Муха Ірина Михайлівна –
вчитель початкових класів, Ключковська Ярина Ігорівна – вчитель української
мови, Тимчук Уляна Петрівна - вчитель християнської етики, педагог –
організатор, Слісарчук Оксана Омелянівна - вчитель музики, Панкевич Ольга
Богданівна – вчитель хімії, Бойдуник Ольга Ігорівна – вчитель інформатики,
секретар Шеремета Леся Григорівна, бібліотекарі Вовк Олександра Романівна та
Рідка Ольга Андріївна, Кіт Олена Володимирівна – практичний психолог.
Продовжила мамину стежку і дочка Сосновської І.Й. – Кулешко Оксана
Петрівна, яка почала теж працювати вчителем іноземної мови. Серед
випускників нашої школи є багато вчителів, викладачів, лікарів, інженерів.
В 1987 році в школу вперше прийшли учні - шестилітки. Спочатку вони
навчалися в приміщенні дитячого садочка, а згодом їх перевели в спеціально
пристосоване приміщення в шкільному корпусі № 2. Відтоді знову школу
закінчують одинадцятикласники.
З 1990 року директором Чишківської СШ працює Щурко Степан
Васильович. За цей час вперше над приміщенням школи замайорів синьо -
жовтий прапор. Було введено вивчення основ християнської етики, котре
проводила вчитель - катехит Калавур Надія Михайлівна, а пізніше – Щурко
Любов Богданівна, Тимчук Уляна Петрівна.
В 2006-2007 році був ювілейний – п’ятдесятий випуск Чишківської ЗОШ
I-III ступенів. Він був особливим і тому, що востаннє на найближчий час, школу
закінчило два паралельних класи.
З 2001 року для потреб Чишківської ЗОШ було передано недіюче
приміщення колишнього швейного цеху , який належав КАТП „Винниківське”.
Після капітального ремонту , який було зроблено при підтримці районного
відділу освіти, райвиконкому, благодійного фонду братів Дубневичів та батьків
учнів, тут почали навчатися учні початкових класів. Після цього в школі відпала
потреба у двозмінній формі навчання. Разом з тим молодші школярі отримали
значно кращі умови для навчання, актовий зал, котрим поруч з ними
користуються і інші учні школи.
Більш ніж столітнє приміщення школи служить і до сьогоднішнього дня,
але знаходиться в аварійному стані . Багато зусиль доводиться прикладати для
того, щоб підтримувати його в придатному для експлуатації стані.
Восени 2015 року розпочалось довгоочікуване будівництво нового
приміщення школи.